спорудження
СПОРУ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. споруди́ти, спору́джувати.
На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота (Тулуб, В степу.., 1964, 290);
Я бачив командира вночі на спорудженні моста (Довж., III, 1960, 121);
Доброю школою трудового загартування студентства стала їх участь у спорудженні народногосподарських об’єктів республіки та ударних комсомольських будов країни (Матер. XXIV з. Компартії України, 1971, 43).
2. Те саме, що спору́да.
— А то що за спорудження видніються в кінці саду? — запитав Баніт (Ткач, Арена, 1960, 139).
Словник української мови (СУМ-11)