споріднювати

СПОРІ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРІДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що.

1. Тісно зв'язувати, робити близькими, схожими за звичками, переконаннями і т. ін.; зближувати, зріднювати.

[Івась:] Їх споріднює тяжка однакова недоля... (Мирослав Ірчан);

З піснею споріднюють поезію Кобзаря характерні мотиви долі, сирітства, чужини (із журн.);

Як пісня споріднює людей, очищає душу, дає змогу відчути найдорожче, духовне надбання народу! (К. Гордієнко);

Печаль мене з усіми споріднила, що в ланцюгах марнують цвіт надій (Уляна Кравченко).

2. Робити подібними, схожими.

Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (А. Головко);

Видатні письменники [М. Рильський і О. Новиков-Прибой] у всьому були справжніми синами свого народу. Я визначив потім риси, які споріднювали обох цих прекрасних людей: простота, щирість, любов до людей (Т. Масенко).

Значення в інших словниках

1. споріднювати — спорі́днювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. споріднювати — (людей) зріднювати, братати, зближувати; П. уподібнювати.  Словник синонімів Караванського
3. споріднювати — -юю, -юєш, недок., споріднити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Тісно зв'язувати, робити близькими, схожими за звичками, переконаннями і т. ін.; зближувати, зріднювати. 2》 Робити подібними, схожими.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. споріднювати — Спорі́днювати, -нюю, -нюєш, -нює  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. споріднювати — СПОРІ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРІДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. 1. Тісно зв’язувати, робити близькими, схожими за звичками, переконаннями і т. ін.; зближувати, зріднювати.  Словник української мови в 11 томах