спостигати

СПОСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОСТИ́ГНУТИ, СПОСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. спости́г, ла, ло; док., кого, що.

Те саме, що настига́ти 1, 5.

Коли був [Микола] на середині путі, спостигли його вовки (П. Загребельний);

14 листопада 1854 року люта буря, що прийшла з моря, спостигла Кримські береги (з наук.-попул. літ.);

На дорозі серед степу мене ніч спостигла, а вночі дощ ливний, вітер рвачкий... (Марко Вовчок);

– Ми переболіли сеє горе, що спостигло нас так неждано (Г. Хоткевич);

Останні удари я втілюю, що спостигли у Єрусалим, згідно Божого слова і голосу свідків (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. спостигати — спостига́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спостигати — (втікача) наздоганяти, наспівати; (- горе) спотикати|ся|, спобігати; (зненацька) захоплювати, док. СПОСТИГТИ застукати, заскочити.  Словник синонімів Караванського
3. спостигати — -аю, -аєш, недок., спостигнути і спостигти, -гну, -гнеш; мин. ч. спостиг, -ла, -ло; док., перех. Те саме, що настигати 1), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови