спостигати
СПОСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОСТИ́ГНУТИ, СПОСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. спости́г, ла, ло; док., кого, що.
Те саме, що настига́ти 1, 5.
Коли був [Микола] на середині путі, спостигли його вовки (П. Загребельний);
14 листопада 1854 року люта буря, що прийшла з моря, спостигла Кримські береги (з наук.-попул. літ.);
На дорозі серед степу мене ніч спостигла, а вночі дощ ливний, вітер рвачкий... (Марко Вовчок);
– Ми переболіли сеє горе, що спостигло нас так неждано (Г. Хоткевич);
Останні удари я втілюю, що спостигли у Єрусалим, згідно Божого слова і голосу свідків (І. Драч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спостигати — спостига́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спостигати — (втікача) наздоганяти, наспівати; (- горе) спотикати|ся|, спобігати; (зненацька) захоплювати, док. СПОСТИГТИ застукати, заскочити. Словник синонімів Караванського
- спостигати — -аю, -аєш, недок., спостигнути і спостигти, -гну, -гнеш; мин. ч. спостиг, -ла, -ло; док., перех. Те саме, що настигати 1), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови