спотикайло
СПОТИКА́ЙЛО, а, ч., розм.
1. Той, хто йде нерівною ходою, спотикається.
2. Те саме, що споти́кач 1.
Довго-довго не збували [пани] із голов [голів] похмілля; День і ніч вони крутились, то лилась слив'янка, Варенуха, спотикайло, сахарна палянка.
Словник української мови (СУМ-20)