спочуття

СПОЧУТТЯ́, я, с., рідко.

1. Те саме, що співчуття́.

Коли ти від людей ждеш одмови, Чи шукаєш у них спочуття, – То співай не про ранок любові, А про захід вечірній життя (П. Грабовський);

– Теж люди! – з робленим спочуттям, іншим голосом казав Муляр (С. Васильченко);

Нона надійшла до Пріськи й, слова не мовивши, міцно поцілувала її. Це був перший поцілунок, що зазнала Пріська на селі від чужих людей, це було перше спочуття до її горя (Л. Яновська).

2. рідко. Те саме, що почуття́.

І звідки дзвін? І звідки в грудях спочуття безкрає? Не “Воскресіння”, не “Різдво” – нове новітнє, торжество шумить і наближає (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. спочуття — спочуття́ іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спочуття — -я, с., рідко. 1》 Те саме, що співчуття. 2》 рідко. Те саме, що почуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спочуття — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П.  Словник синонімів української мови
4. спочуття — Спочуття́, -ття́; -ття́, -тті́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спочуття — СПОЧУТТЯ́, я, с., рідко. 1. Те саме, що співчуття́. Коли ти від людей ждеш одмови, Чи шукаєш у них спочуття, — То співай не про ранок любові, А про захід вечірній життя (Граб., І, 1959, 508); — Теж люди!...  Словник української мови в 11 томах
6. спочуття — Спочуття, -тя с. Чувство; чувствованіе; сочувствіе.  Словник української мови Грінченка