спочуття

СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Загребельний); Завше рівна, завше однаково журлива, з однаковим, здавалося, почуттям жалю вислухувала вона оповідання про всіх опришків (Г. Хоткевич); Сльози (в дівчини) покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, а наче з радощів (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. спочуття — спочуття́ іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спочуття — -я, с., рідко. 1》 Те саме, що співчуття. 2》 рідко. Те саме, що почуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спочуття — СПОЧУТТЯ́, я, с., рідко. 1. Те саме, що співчуття́. Коли ти від людей ждеш одмови, Чи шукаєш у них спочуття, – То співай не про ранок любові, А про захід вечірній життя (П. Грабовський); – Теж люди! – з робленим спочуттям, іншим голосом казав Муляр (С.  Словник української мови у 20 томах
4. спочуття — Спочуття́, -ття́; -ття́, -тті́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спочуття — СПОЧУТТЯ́, я, с., рідко. 1. Те саме, що співчуття́. Коли ти від людей ждеш одмови, Чи шукаєш у них спочуття, — То співай не про ранок любові, А про захід вечірній життя (Граб., І, 1959, 508); — Теж люди!...  Словник української мови в 11 томах
6. спочуття — Спочуття, -тя с. Чувство; чувствованіе; сочувствіе.  Словник української мови Грінченка