спрага

СПРА́ГА, и, ж.

1. Сильне бажання пити.

Її палила спрага, вона ледве-не-ледве зволіклася з постелі, принесла собі води, напилася (І. Франко);

Кожний подорожній може зупинитися біля криниці, зачерпнути кухлем джерельної води, вдовольнити свою спрагу (І. Цюпа);

Після оселедця, що ним снідали хлопці, мучила спрага (М. Трублаїні);

Там, де автонапування відсутнє, треба розробити точний графік напування.., щоб худоба не терпіла від спраги (з газ.).

2. чого, до чого і без дод., перен., книжн. Велике бажання чого-небудь, прагнення до чогось.

Хлопців розбирає спрага: – Розкажіть про плавання... Як ви капітаном стали? (О. Гончар);

Спрага помсти нам давала сили (Л. Забашта);

Море вимагало від людини мужності і самопожертви, .. збуджувало її спрагу до мандрівок і відкриттів, до подвигів і знань (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. спрага — (сильне бажання пити) жага, згага.  Словник синонімів Полюги
2. спрага — спра́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. спрага — Жага; (до чого) бажання, прагнення.  Словник синонімів Караванського
4. спрага — [спрага] -гие, д. і м. -аз'і  Орфоепічний словник української мови
5. спрага — -и, ж. 1》 Сильне бажання пити. Волюметрична спрага — спрага, викликана зменшенням кількості позаклітинної рідини у тілі. Осмометрична спрага — спрага, викликана збільшенням відносного осмотичного тиску позаклітинних рідин...  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. спрага — Дохопився бик до браги, тай п'є хоч не чує спраги. Про п'яниць, що хоч дуже п'яні, а ще п'ють. Крли спрага палить, то й роса солодить. В нещастю найменша поміч робить полекшу.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. спрага — СПРА́ГА (сильне бажання, потреба пити), ЖАГА́, СМА́ГА́, ЗГА́ГА, ЖАДА́ діал. Іноді траплявся колодязь. Татари перші, як володарі, задовольняли свою спрагу (З. Тулуб); Була, кажуть, колись річка Восьмачка, так випила її баба Приймачка...  Словник синонімів української мови
8. спрага — Спра́га, -ги, -зі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. спрага — СПРА́ГА, и, ж. 1. Сильне бажання пити. Її палила спрага, вона ледве-не-ледве зволіклася з постелі, принесла собі води, напилася (Фр.  Словник української мови в 11 томах
10. спрага — Спрага, -ги ж. Жажда. Федьк. ІІІ. 117. Буде голод і спрага. Гн. II. 79. Від спраги мліли. Млак. 99.  Словник української мови Грінченка