справіку
СПРА́ВІКУ, присл.
З давніх часів, здавна.
– Таких дворян, як мій батько, тут у Білій Церкві колись було чимало .. А в містечку усі вони мали справіку свої ґрунти та левади (І. Нечуй-Левицький);
Та він же грек із Греції, в которої спровіку мандри, Як ідея Фікс! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)