спрагнений
СПРА́ГНЕНИЙ, а, е, рідко.
Спраглий.
Спрагнений, з почорнілими, потрісканими губами, бачив [Бронко] склянку джерельної води перед собою, і не вільно йому було хоч би пригубитись до неї (Ірина Вільде);
Дні – як жар... Спрагненій землі відчиняються раю ворота (Уляна Кравченко);
Мої очі, спрагнені світла, не могли відірватися від його [місяця] млявого, але спокійного блиску (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)