спростування
СПРОСТУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спростува́ти.
[Горпина Іванівна:] Як вони могли надрукувати таке? .. Ні, я вимагаю спростування! (Л. Дмитерко);
Спростуванням називається доведення хибності або неспроможності будь-якої тези (з навч. літ.).
2. Те саме, що спросто́вання 1.
– Єдине, що ви можете, – це з тюрми послати в редакцію спростування, мовляв, надрукована інформація вас не стосується, що цей однофамільник [однофамілець] навіть не доводиться вам ні родичем, ні знайомим (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)