спрощення
СПРО́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрости́ти, спро́щувати і стан за знач. спрости́тися, спро́щуватися.
Не збитись на спрощення – одна з найбільших складностей у творенні поезії для дітей (із журн.);
Спрощення процедури оформлення візи (з газ.).
2. лінгв. Зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них.
З асимілятивно-дисимілятивними процесами тісно пов'язані різні спрощення у групах приголосних (з наук. літ.);
// Те саме, що гаплоло́гія.
3. лінгв. Те саме, що опро́щення.
Спрощення похідного (афіксального) слова – це такий процес, при якому внаслідок зрощення морфем слово втрачає здатність ділитися на морфеми і сприймається як просте непохідне (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)