спрощення
СПРО́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрости́ти, спро́щувати і стан за знач. спрости́тися, спро́щуватися.
Не збитись на спрощення – одна з найбільших складностей у творенні поезії для дітей (із журн.);
Спрощення процедури оформлення візи (з газ.).
2. лінгв. Зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них.
З асимілятивно-дисимілятивними процесами тісно пов'язані різні спрощення у групах приголосних (з наук. літ.);
// Те саме, що гаплоло́гія.
3. лінгв. Те саме, що опро́щення.
Спрощення похідного (афіксального) слова – це такий процес, при якому внаслідок зрощення морфем слово втрачає здатність ділитися на морфеми і сприймається як просте непохідне (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрощення — спро́щення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спрощення — [спрошчеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- спрощення — -я, с. 1》 Дія за знач. спростити, спрощувати і стан за знач. спроститися, спрощуватися. 2》 лінгв. Зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них. || Те саме, що гаплологія. 3》 лінгв. Те саме, що опрощення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрощення — Спро́щення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спрощення — СПРО́ЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрости́ти, спро́щувати і стан за знач. спрости́тися, спро́щуватися. Істотною рисою нової домни є те, що вона запроектована з урахуванням максимального спрощення системи завантаження (Рад. Укр., 25. Словник української мови в 11 томах