спрощення
СПРО́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрости́ти, спро́щувати і стан за знач. спрости́тися, спро́щуватися.
Істотною рисою нової домни є те, що вона запроектована з урахуванням максимального спрощення системи завантаження (Рад. Укр., 25.VI 1957, 1);
Наукова нормалізація літературної вимови, спрощення сучасного правопису, розробка питань стилістики різних жанрів мови — такі завдання поставило життя перед мовознавчою наукою (Літ. Укр., 26.II 1963, 2);
Наше основне завдання: боротьба з усяким спрощенням і примітивізмом, з усякими свідомими і несвідомими спробами принизити героя наших днів (Мал., Думки.., 1959, 53).
2. лінгв. Зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них.
З асимілятивно-дисимілятивними процесами тісно пов’язані різні спрощення у групах приголосних (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 213);
// Те саме, що гаплоло́гія.
3. лінгв. Те саме, що опро́щення.
Спрощення похідного (афіксального) слова — це такий процес, при якому внаслідок зрощення морфем слово втрачає здатність ділитися на морфеми і сприймається як просте непохідне (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 22).
Значення в інших словниках
- спрощення — спро́щення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спрощення — [спрошчеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- спрощення — -я, с. 1》 Дія за знач. спростити, спрощувати і стан за знач. спроститися, спрощуватися. 2》 лінгв. Зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них. || Те саме, що гаплологія. 3》 лінгв. Те саме, що опрощення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрощення — СПРО́ЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрости́ти, спро́щувати і стан за знач. спрости́тися, спро́щуватися. Не збитись на спрощення – одна з найбільших складностей у творенні поезії для дітей (із журн.); Спрощення процедури оформлення візи (з газ.). 2. лінгв. Словник української мови у 20 томах
- спрощення — Спро́щення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)