спрясти
СПРЯ́СТИ¹, спряду́, спряде́ш, док., що.
1. Виготовити що-небудь прядінням.
* Образно. Дома сама у думці спряла ту незриму нитку близькості, яка, здавалося, вже з'єднувала їх... (Л. Первомайський);
// Прядучи, з'єднати одне з одним.
* Образно. Що я бачу? Цвітом вишні Ти обсипана в саду. В срібну пряжу дні колишні Я з сучасними спряду (О. Олесь).
2. Прядучи, витратити певну кількість прядива.
[Пріська:] Бувало й обід звариш, і в хаті прибереш, впораєш дві корови, семеро свиней, ще й успієш спрясти мичок зо три (С. Васильченко);
Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку (Л. Первомайський).
СПРЯ́СТИ², спряду́, спряде́ш, чим, розм.
Док. до пря́сти².
Кінь спряде ушима (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)