спрясти
СПРЯ́СТИ¹, спряду́, спряде́ш, док., що.
1. Виготовити що-небудь прядінням.
* Образно. Дома сама у думці спряла ту незриму нитку близькості, яка, здавалося, вже з'єднувала їх... (Л. Первомайський);
// Прядучи, з'єднати одне з одним.
* Образно. Що я бачу? Цвітом вишні Ти обсипана в саду. В срібну пряжу дні колишні Я з сучасними спряду (О. Олесь).
2. Прядучи, витратити певну кількість прядива.
[Пріська:] Бувало й обід звариш, і в хаті прибереш, впораєш дві корови, семеро свиней, ще й успієш спрясти мичок зо три (С. Васильченко);
Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку (Л. Первомайський).
СПРЯ́СТИ², спряду́, спряде́ш, чим, розм.
Док. до пря́сти².
Кінь спряде ушима (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрясти — спря́сти 1 дієслово доконаного виду виготовити прядінням спря́сти 2 дієслово доконаного виду ворушити розм. Орфографічний словник української мови
- спрясти — I спряду, спрядеш, док., перех. 1》 Виготовити що-небудь прядінням. || Прядучи, з'єднати одне з одним. 2》 Прядучи, витратити певну кількість прядива. II спряду, спрядеш, чим, розм. Док. до прясти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрясти — СПРЯ́СТИ¹, спряду́, спряде́ш, док., перех. 1. Виготовити що-небудь прядінням. *Образно. Дома сама у думці спряла ту незриму нитку близькості, яка, здавалося, вже з’єднувала їх… (Перв., Материн.. хліб, 1960, 43); // Прядучи, з’єднати одне з одним. Словник української мови в 11 томах
- спрясти — Спрясти, -ду, -деш гл. Спрясть. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти: з тонкої павутини до білої щетини. Чуб. V. 818. Спряв би, та в нитку не йде. Ном. № 14163. Словник української мови Грінченка