спрясти
СПРЯ́СТИ¹, спряду́, спряде́ш, док., перех.
1. Виготовити що-небудь прядінням.
*Образно. Дома сама у думці спряла ту незриму нитку близькості, яка, здавалося, вже з’єднувала їх… (Перв., Материн.. хліб, 1960, 43);
// Прядучи, з’єднати одне з одним.
*Образно. Що я бачу? Цвітом вишні Ти обсипана в саду. В срібну пряжу дні колишні Я з сучасними спряду (Олесь, Вибр., 1958, 385).
2. Прядучи, витратити певну кількість прядива.
[Пріська:] Бувало й обід звариш, і в хаті прибереш, впораєш дві корови, семеро свиней, ще й успієш спрясти мичок зо три (Вас., III, 1960, 77);
Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку (Перв., Райдуга… 1960, 55).
СПРЯ́СТИ², спряду́, спряде́ш, чим, розм. Док. до пря́сти².
Кінь спряде ушима (Хотк., II, 1966, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрясти — спря́сти 1 дієслово доконаного виду виготовити прядінням спря́сти 2 дієслово доконаного виду ворушити розм. Орфографічний словник української мови
- спрясти — I спряду, спрядеш, док., перех. 1》 Виготовити що-небудь прядінням. || Прядучи, з'єднати одне з одним. 2》 Прядучи, витратити певну кількість прядива. II спряду, спрядеш, чим, розм. Док. до прясти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрясти — СПРЯ́СТИ¹, спряду́, спряде́ш, док., що. 1. Виготовити що-небудь прядінням. * Образно. Дома сама у думці спряла ту незриму нитку близькості, яка, здавалося, вже з'єднувала їх... (Л. Первомайський); // Прядучи, з'єднати одне з одним. * Образно. Що я бачу?... Словник української мови у 20 томах
- спрясти — Спрясти, -ду, -деш гл. Спрясть. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти: з тонкої павутини до білої щетини. Чуб. V. 818. Спряв би, та в нитку не йде. Ном. № 14163. Словник української мови Грінченка