спуск
СПУСК, ч.
1. род. у. Дія за знач. спуска́ти і спуска́тися.
Прокопував [бразилець] біля нас канаву для спуску води (І. Муратов);
Оддає [Панько] на спуск свої ставки... (П. Гулак-Артемовський);
Стрибки на лижах з трампліна, слалом, швидкісний спуск вимагають хорошої фізичної підготовки, сміливості і великої спритності (з наук.-попул. літ.);
Реніке вже переодягся. На голові в нього поблискувала лампочка. Все було готове до спуску [в шахту] (В. Собко);
Найпростішим і найдавнішим способом спуску деревини вниз, було звичайне волочіння (з газ.);
Спуск космічного корабля.
2. род. у. Похила поверхня, місце, по якому спускаються вниз.
Люди прокопали спуск навкоси, так, як колись радив старий покійний Кайдаш (І. Нечуй-Левицький);
Від самого спуску і до церкви – третини села як не було: вигоріло дотла (О. Довженко);
У центральній частині кургану було чоловіче поховання, вміщене в ямі із східчастим спуском, перекрите дерев'яним настилом (з наук. літ.).
3. род. а, військ. Пристрій у вогнепальній зброї, який приводить до дії спусковий гачок.
Євгенія Богданівна, нарешті, розібралася в своєму маузері – і теж натисла спуск (Ю. Смолич);
Велів [Мишка] тримати напоготові пальці на спускові (Ю. Яновський);
// Пристрій (тросик, гачок, натискач і т. ін.) для відкривання об'єктива у фотоапараті в момент фотографування.
Якби в ті часи вже було винайдено фотографічний апарат, притьмом заклацали б десятки спусків, і наступного дня знімки Петра, .. з'явилися б у всіх місцевих газетах... (з публіц. літ.).
4. род. у, полігр. Пробіл, чисте місце у верхній частині сторінки перед початком глави, розділу.
5. род. у, полігр. Розташування окремих зверстаних полос набору перед друкуванням у такому порядку, який забезпечує правильну послідовність сторінок.
Словник української мови (СУМ-20)