спуск
СПУСК, ч.
1. род. у. Дія за знач. спуска́ти і спуска́тися.
Прокопував [бразилець] біля нас канаву для спуску води (І. Муратов);
Оддає [Панько] на спуск свої ставки... (П. Гулак-Артемовський);
Стрибки на лижах з трампліна, слалом, швидкісний спуск вимагають хорошої фізичної підготовки, сміливості і великої спритності (з наук.-попул. літ.);
Реніке вже переодягся. На голові в нього поблискувала лампочка. Все було готове до спуску [в шахту] (В. Собко);
Найпростішим і найдавнішим способом спуску деревини вниз, було звичайне волочіння (з газ.);
Спуск космічного корабля.
2. род. у. Похила поверхня, місце, по якому спускаються вниз.
Люди прокопали спуск навкоси, так, як колись радив старий покійний Кайдаш (І. Нечуй-Левицький);
Від самого спуску і до церкви – третини села як не було: вигоріло дотла (О. Довженко);
У центральній частині кургану було чоловіче поховання, вміщене в ямі із східчастим спуском, перекрите дерев'яним настилом (з наук. літ.).
3. род. а, військ. Пристрій у вогнепальній зброї, який приводить до дії спусковий гачок.
Євгенія Богданівна, нарешті, розібралася в своєму маузері – і теж натисла спуск (Ю. Смолич);
Велів [Мишка] тримати напоготові пальці на спускові (Ю. Яновський);
// Пристрій (тросик, гачок, натискач і т. ін.) для відкривання об'єктива у фотоапараті в момент фотографування.
Якби в ті часи вже було винайдено фотографічний апарат, притьмом заклацали б десятки спусків, і наступного дня знімки Петра, .. з'явилися б у всіх місцевих газетах... (з публіц. літ.).
4. род. у, полігр. Пробіл, чисте місце у верхній частині сторінки перед початком глави, розділу.
5. род. у, полігр. Розташування окремих зверстаних полос набору перед друкуванням у такому порядку, який забезпечує правильну послідовність сторінок.
Значення в інших словниках
- спуск — спуск 1 іменник чоловічого роду дія спуск 2 іменник чоловічого роду похила поверхня; пробіл, чисте місце у верхній частині сторінки перед початком розділу — друк. спуск 3 іменник чоловічого роду спусковий гачок Орфографічний словник української мови
- спуск — (східчастий) сходи; (кріса) цинґель, гачок, курок; (кому) ФР. ПОПУСК, пільга; (дія) спускання, (літака) зниження, (з гори) з'їзд; (овець) парування. Словник синонімів Караванського
- спуск — ч. 1》 род. -у. Дія за знач. спускати і спускатися. 2》 род. -у. Похила поверхня, місце, по якому спускаються вниз. 3》 род. -а, військ. Те саме, що Спусковий гачок (див. гачок). 4》 род. -у, друк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спуск — (вчинку) попуст, потур, (дороги) схил, схилок, похил, спад, спадина, зволок, узвіз, див. скосогір, пригірок, холм Словник чужослів Павло Штепа
- спуск — не дава́ти / не да́ти спу́ску кому і без додатка. Бути надзвичайно вимогливим до кого-небудь, не прощати комусь провини, не залишати кого-небудь безкарним за непорядні дії, вчинки тощо. (Третій молодий ткач:) Ось ходіть лишень, дядьку, з нами!... Фразеологічний словник української мови
- спуск — ГАШЕ́ТКА (гачок для спускання курка вогнепальної зброї), СПУСКОВИ́Й ГАЧО́К, СПУСК, СОБА́ЧКА розм. (крім кулемета). Костенко натиснув на гашетку і блискучим оком дивився крізь мушку, як один за одним падали німецькі солдати (І. Словник синонімів української мови
- спуск — Спуск, -ку; спу́ски, -сків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спуск — СПУСК, ч. 1. род. у. Дія за знач. спуска́ти і спуска́тися. Прокопував [бразілець] біля нас канаву для спуску води (Мур., Бук. повість, 1959, 79); Оддає [Панько] на спуск свої ставки… (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- спуск — Спуск, -ку м. Случка животныхъ. О. 1862. V. Кух. 32. Словник української мови Грінченка