спурхувати
СПУ́РХУВАТИ, СПО́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУ́РХНУТИ, СПО́РХНУТИ, ну, неш, док.
1. Легко і швидко злітати з якого-небудь місця (про птаха, метелика і т. ін.).
Сполохані жайворонки спурхували перед самою машиною і свічками ішли кудись угору (О. Гончар);
Лунко лопочуть [голуби] крильми, здіймаються вгору, падають на голубник, а через хвилину знову, один за одним, спурхують на землю (Ю. Збанацький);
З гілки птах спурхнув (П. Тичина);
Спить орел, – і враз, розкривши очі, Угледе [побачить] світ, красу і простір голубий, І легко з скель спорхне, і в небі заклекоче (О. Олесь);
Зненацька тріск і скрегіт – Фларенцієць, із риштування виламавши дошку, в страшному гніві різко розмахнувся – аж із Коня спурхнули горобці (Л. Костенко);
* Образно. Осінні жовті листочки спурхують з гілля (Ю. Бедзик);
Сон миттю спурхнув с Сашкових очей (О. Донченко).
2. перен., розм. Швидко підхоплюватися з якого-небудь місця (про людину).
Спурхнула [панночка] метеликом із свого місця (О. Іваненко).
Значення в інших словниках
- спурхувати — спу́рхувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спурхувати — див. пурхати Словник синонімів Вусика
- спурхувати — і спорхувати, -ую, -уєш, недок., спурхнути і спорхнути, -ну, -неш, док. 1》 Легко і швидко злітати з якого-небудь місця (про птаха, метелика і т. ін.). 2》 перен., розм. Швидко підхоплюватися з якого-небудь місця (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спурхувати — ЗЛІТА́ТИ (летячи, підніматися в повітря), ЗЛИНА́ТИ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗРИНА́ТИ, ШУГА́ТИ (стрімко); ЗРИВА́ТИСЯ, ПОРИВА́ТИСЯ (раптово і швидко); СПУ́РХУВАТИ (перев. про птахів, метеликів і т. ін. Словник синонімів української мови
- спурхувати — СПУ́РХУВАТИ і СПО́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУ́РХНУТИ і СПО́РХНУТИ, ну, неш, док. 1. Легко і швидко злітати з якого-небудь місця (про птаха, метелика і т. ін.). Словник української мови в 11 томах