спустошеність

СПУСТО́ШЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до спусто́шений 1.

2. Стан морального безсилля, збайдужіння.

Ми дружно його ненавиділи, хоч ненависть нашу мов обрубала несподівана смерть, лишивши в душі кожного з нас тоскну спустошеність (А. Дімаров);

Наступила оця спустошеність, повне закам'яніння душі, байдужість до себе й до інших (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. спустошеність — спусто́шеність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спустошеність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до спустошений 1). 2》 Стан морального безсилля, збайдужіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спустошеність — ПРИГНІ́ЧЕННЯ (психічний стан людини), ДЕПРЕ́СІЯ, ПРИГНІ́ЧЕНІСТЬ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕНІСТЬ, ПРИГОЛО́МШЕННЯ, ПРИГОЛО́МШЕНІСТЬ. Мічурін майже впритул підійшов до отця Христофора.. й спитав тихим, низьким голосом: — Хто ти?...  Словник синонімів української мови
4. спустошеність — СПУСТО́ШЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до спусто́шений 1. 2. Стан морального безсилля, збайдужіння. Моральна спустошеність, відсутність будь-яких моральних устоїв — характерні риси психології широких верств буржуазного суспільства (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах