спустошення

СПУСТО́ШЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. спусто́шити, спусто́шувати.

У Вірменії [в XI –XII ст.], незважаючи на жорстоке спустошення її сельджуками, культурне життя не завмерло (з навч. літ.);

// Наслідки, результати цієї дії.

Ще видно в містах і селах сліди спустошень, залишених підлим ворогом (з навч. літ.);

І там, де вони [вітри] проносяться, залишається бурелом – дика і страшна картина спустошення (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що спусто́шеність 2.

Моральне спустошення.

Значення в інших словниках

1. спустошення — спусто́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спустошення — (дія) руйнування, нищення, руйнація; (стан душі) спустошеність.  Словник синонімів Караванського
3. спустошення — -я, с. 1》 Дія за знач. спустошити, спустошувати. || Наслідки, результати цієї дії. 2》 Те саме, що спустошеність 2). Моральне спустошення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спустошення — СПУСТО́ШЕНІСТЬ (втрата моральних сил), СПУСТО́ШЕННЯ, ДЕПРЕ́СІЯ, ПОРОЖНЕ́ЧА, ПОРОЖНЯ́ВА. Скільки за ці дні думала та передумала про свого баламута.. Така спустошеність, така самотність, — здається, розірветься душа! (О.  Словник синонімів української мови
5. спустошення — Спусто́шення, -ння; -шення, -шень і -шеннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. спустошення — СПУСТО́ШЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спусто́шити, спусто́шувати. У Вірменії [в XI-XII ст.], незважаючи на жорстоке спустошення її сельджуками, культурне життя не завмерло (Іст. СРСР, І, 1956, 71); // Наслідки, результати цієї дії.  Словник української мови в 11 томах
7. спустошення — Спусто́шення, -ня с. Опустошеніе.  Словник української мови Грінченка