спустошілий

СПУСТОШІ́ЛИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що спусто́шений 1, 2.

Так говорить Господь Бог до гір та до згір'їв, до річищ та до долин, і до спустошілих руїн, і до опущених міст... (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// у знач. ім.

І пізнають народи, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйноване, засадив спустошіле (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Значення в інших словниках

1. спустошілий — спусто́шілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови