співак
СПІВА́К, а́, ч.
Людина, яка уміє й любить співати, а також той, хто співає.
Козак Мамай – мандрівний запорожець .. і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак (О. Ільченко);
Як він схилявся перед піснею! Як заздрив усім без винятку співакам, котрі мали сміливість роззявляти на людях рота (Ю. Яновський);
Стефик усіх вуличних співаків у Львові знає (С. Журахович);
Зухвалий спів наближався, наростав, наче десь з далекого степу. Невдовзі на дверях з'явився і сам співак: присадкуватий карячконогий боєць (О. Гончар);
// Артист-вокаліст.
В альбомах [платівок] лежали симфонічні концерти, цілі опери, багаті записи народних пісень, романси у виконанні видатних співаків (В. Кучер);
Був Кропивницький не лише великим знавцем, а й талановитим співаком, виконавцем і популяризатором української пісні (з наук. літ.);
// Співочий птах.
– Слухаю жайворонків. От співаки! Люблю, коли пташки співають (О. Копиленко);
Відвідувачі [виставки] .. зможуть придбати чучела диких птахів, виберуть собі грампластинки з піснями лісових і степових крилатих співаків (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)