співака
СПІВА́КА, и, ч., розм.
Те саме, що співа́к.
[Виборний:] Ти, небоже, і співака добрий. [Петро:] Не так, щоб дуже (І. Котляревський);
Дід Опанас багато знав пісень і був колись великий співака (С. Васильченко);
– Щоб не пізнав я Солов'я, Щоб не пізнав сю гарну птицю; Як тілько оком наведу, То і вгадаю, де співака, – Так дядькові казав небіж (Є. Гребінка).
Словник української мови (СУМ-20)