співака

СПІВА́КА, и, ч., розм. Те саме, що співа́к 1.

[Виборний:] Ти, небоже, і співака добрий. [Петро:] Не так, щоб дуже (Котл., II, 1953, 32);

Дід Опанас багато знав пісень і був колись великий співака (Вас., II, 1959, 521);

— Щоб не пізнав я Солов’я, Щоб не пізнав сю гарну птицю; Як тілько оком наведу, То і вгадаю, де співака,— Так дядькові казав небіж (Греб., І, 1957, 77).

Значення в інших словниках

1. співака — співа́ка іменник чоловічого роду, істота співак розм.  Орфографічний словник української мови
2. співака — -и, ч., розм. Те саме, що співак 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співака — СПІВА́КА, и, ч., розм. Те саме, що співа́к. [Виборний:] Ти, небоже, і співака добрий. [Петро:] Не так, щоб дуже (І. Котляревський); Дід Опанас багато знав пісень і був колись великий співака (С.  Словник української мови у 20 томах
4. співака — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору).  Словник синонімів української мови
5. співака — Співа́ка, -ки, -ці; -ва́ки, -ва́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. співака — Співака, -ки м. = співак 1, 2. Греб. 389. Співають співаки, — щоб вас побрали собаки. Ном. № 12446.  Словник української мови Грінченка