співвинуватець СПІВВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч., юр. Особа, винна в чому-небудь разом із кимсь. Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках співвинуватець — співвинува́тець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови співвинуватець — -тця, ч., юр. Особа, винна в чому-небудь разом із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови співвинуватець — СПІВВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч., юр. Особа, винна в чому-небудь разом із кимсь. Словник української мови в 11 томах