співдружність

СПІВДРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж.

1. Взаємна дружба єднання.

Над спектаклем він працював у співдружності з молодшим колегою – хормейстером... (з публіц. літ.).

2. Об'єднання кого-небудь, засноване на дружбі, єдності поглядів, інтересів.

Спрямованість України в європейську співдружність визначається не тільки бажанням демократів-політиків та політиків-патріотів, а, передусім, тією ситуацією, в яку потрапила Україна після розпаду СРСР (з наук.-попул. літ.);

Київська Русь належала до візантійської співдружності країн і повністю перебувала у сфері цієї культурно-історичної традиції (з навч. літ.).

(1) Соціалісти́чна співдру́жність – військовий і економічний союз Європейських соціалістичних країн у 50–80-х роках XX ст.

Економічні зв'язки з країнами соціалістичної співдружності.

Значення в інших словниках

1. співдружність — співдру́жність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. співдружність — (людей) |спів|дружба, дружність; (націй) співтовариство.  Словник синонімів Караванського
3. співдружність — [сп'іўдружн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. співдружність — -ності, ж. 1》 Взаємна дружба єднання. 2》 Об'єднання кого-небудь, засноване на дружбі, єдності поглядів, інтересів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. співдружність — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання).  Словник синонімів української мови
6. співдружність — СПІВДРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Взаємна дружба єднання. Пліч-о-пліч з народами Радянського Союзу, в тісній співдружності і нерозривній єдності будують нове, соціалістичне життя трудящі багатьох країн Європи і Азії (Ком. Укр., 4, 1961, 8).  Словник української мови в 11 томах