співробітник
СПІВРОБІ́ТНИК, а, ч.
1. Той, хто працює разом із ким-небудь, помічник.
– Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша, – тепло відгукнувся Бутаков (З. Тулуб);
О. С. Попов разом зі своїм найближчим співробітником Петром Миколайовичем Рибкіним створив радіопередавач, здатний випромінювати досить потужні радіохвилі (з наук.-попул. літ.).
2. Особа, що працює разом з кимось в якійсь установі; службовець.
Співробітник пішов, забравши газети, а Начко лишився сам (І. Франко);
Школа двокласова [двокласна], гарна, з начальства ніхто не заглядає, співробітники – учителі – хороші (С. Васильченко);
Годинник пробив шість.., співробітники прокуратури почали розходитись (В. Кучер);
// Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного або багатотомного видання.
[Острожин:] Ах, от, Оресте Михайловичу, щоб не забути! Наша редакція дуже інтересується мати вас своїм постійним співробітником (Леся Українка);
Відповідь була втішна: .. оповідання таки буде видрукуване, і Свиньїн надсилає Гоголеві журнал, як своєму співробітникові (О. Полторацький).
(1) Науко́вий співробі́тник – посада працівника науково-дослідної установи, а також особа, що займає цю посаду.
Організувався Науково-дослідний інститут в Козлові, з'явились наукові співробітники (О. Довженко);
Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)