співробітник

СПІВРОБІ́ТНИК, а, ч.

1. Той, хто працює разом із ким-небудь, помічник.

– Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша, – тепло відгукнувся Бутаков (З. Тулуб);

О. С. Попов разом зі своїм найближчим співробітником Петром Миколайовичем Рибкіним створив радіопередавач, здатний випромінювати досить потужні радіохвилі (з наук.-попул. літ.).

2. Особа, що працює разом з кимось в якійсь установі; службовець.

Співробітник пішов, забравши газети, а Начко лишився сам (І. Франко);

Школа двокласова [двокласна], гарна, з начальства ніхто не заглядає, співробітники – учителі – хороші (С. Васильченко);

Годинник пробив шість.., співробітники прокуратури почали розходитись (В. Кучер);

// Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного або багатотомного видання.

[Острожин:] Ах, от, Оресте Михайловичу, щоб не забути! Наша редакція дуже інтересується мати вас своїм постійним співробітником (Леся Українка);

Відповідь була втішна: .. оповідання таки буде видрукуване, і Свиньїн надсилає Гоголеві журнал, як своєму співробітникові (О. Полторацький).

(1) Науко́вий співробі́тник – посада працівника науково-дослідної установи, а також особа, що займає цю посаду.

Організувався Науково-дослідний інститут в Козлові, з'явились наукові співробітники (О. Довженко);

Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики (О. Донченко).