співробітник
СПІВРОБІ́ТНИК, а, ч.
1. Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі.
— Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша,— тепло відгукнувся Бутаков (Тулуб, В степу.., 1964, 244);
О. С. Попов разом зі своїм найближчим співробітником Петром Миколайовичем Рибкіним створив радіопередавач, здатний випромінювати досить потужні радіохвилі (Наука.., 3, 1959, 16).
2. Особа, що працює в якійсь установі; службовець.
Співробітник пішов, забравши газети, а Начко лишився сам (Фр., VI, 1951, 259);
Школа двокласова [двокласна], гарна, з начальства ніхто не заглядає, співробітники — учителі — хороші (Вас., IV, 1960, 37);
Годинник пробив шість.., співробітники прокуратури почали розходитись (Кучер, Трудна любов, 1960, 234);
// Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного або багатотомного видання.
[Острожин:] Ах, от, Оресте Михайловичу, щоб не забути! Наша редакція дуже інтересується мати вас своїм постійним співробітником (Л. Укр., II, 1951, 15);
Відповідь була втішна: ..оповідання таки буде видрукуване, і Свиньїн надсилає Гоголеві журнал, як своєму співробітникові (Полт., Повість.., 1960, 436).
Науко́вий співробі́тник — посада працівника науково-дослідної установи, а також особа, що займає цю посаду.
Організувався Науково-дослідний інститут в Козлові, з’явились наукові співробітники (Довж., І, 1958, 489);
Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики (Донч., V, 1957, 237).
Значення в інших словниках
- співробітник — співробі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співробітник — див. спільник Словник синонімів Вусика
- співробітник — [сп'іўроуб’ітниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- співробітник — -а, ч. 1》 Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі. 2》 Особа, що працює в якійсь установі; службовець. || Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного чи багатотомного видання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співробітник — СПІВРОБІ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто працює разом із ким-небудь, помічник. – Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша, – тепло відгукнувся Бутаков (З. Тулуб); О. Словник української мови у 20 томах
- співробітник — СЛУЖБО́ВЕЦЬ (особа, що працює в якійсь установі), СПІВРОБІ́ТНИК, ФУНКЦІОНЕ́Р книжн. Словник синонімів української мови
- співробітник — Співробі́тник, -ка, -кові; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- співробітник — Співробітник, -ка м. Сотрудникъ. Ну, доброго собі співробітника придбала Польща! Морд. Пл. 104. Словник української мови Грінченка