1. Великий тлумачний словник сучасної мови

співробітник

співробі́тник

-а, ч.

1》 Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі.

2》 Особа, що працює в якійсь установі; службовець.

|| Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного чи багатотомного видання.

Науковий співробітник — посада працівника науково-дослідної установи, а також особа, що обіймає цю посаду.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співробітник — співробі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співробітник — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. співробітник — [сп'іўроуб’ітниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. співробітник — СПІВРОБІ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто працює разом із ким-небудь, помічник. – Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша, – тепло відгукнувся Бутаков (З. Тулуб); О. Словник української мови у 20 томах
  5. співробітник — СЛУЖБО́ВЕЦЬ (особа, що працює в якійсь установі), СПІВРОБІ́ТНИК, ФУНКЦІОНЕ́Р книжн. Словник синонімів української мови
  6. співробітник — Співробі́тник, -ка, -кові; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. співробітник — СПІВРОБІ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі. — Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша,— тепло відгукнувся Бутаков (Тулуб, В степу.., 1964, 244); О. Словник української мови в 11 томах
  8. співробітник — Співробітник, -ка м. Сотрудникъ. Ну, доброго собі співробітника придбала Польща! Морд. Пл. 104. Словник української мови Грінченка