спідсподу
СПІДСПО́ДУ, присл.
1. З місця, розташованого внизу, нижче від кого-, чого-небудь; знизу.
– Цур йому, як м'яко! Неначе на перині, та ще щось й гойдає тебе спідсподу, неначе гойдалка! – промовив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький);
Йому прийшло на думку, чи не можна зачерпнути [спирт] спідсподу. Адже горіло лиш зверху (М. Коцюбинський);
Жито спідсподу жовте, не стає сили для наливу (К. Гордієнко).
2. З нижньої поверхні, з нижнього боку;
// З внутрішнього, зворотного боку; з вивороту.
Дядько гульк, а в Йоньки на спині баранячий смушок. Замість того, значить, щоб пришити його спідсподу, Йонька захапався і приклинцював [пришив] його зверху (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)