спійматися
СПІЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Потрапити у пастку, сітку, на гачок і т. ін. (перев. про звірів, птахів, рибу).
По стежці йде старий медвідь, – Сильця він і не сподівавсь – Аж разом цуп! Та й і спіймавсь (І. Франко);
– Вони [дуки] на людей капкани ставлять, як на вовка. Спіймавсь, – здеруть із тебе шкуру, оббілують дочиста (М. Коцюбинський).
2. перев. на чому, перен. Бути викритим в якихсь негативних вчинках, діях і т. ін.
Йому досадно і на мужиків, і на себе. Як він міг спійматися на такому простому питанні (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)