спіймати
СПІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Наздогнати, зловити того (те), хто (що) рухається, віддаляється.
Як божевільний .. біга [Грицько] по селу і хіба спіймають та прив'яжуть, то оханеться (Панас Мирний);
Простягає [кіт] лапку до клубочка з ниткою, хоче його спіймати (М. Коцюбинський);
Вороненя з гнізда упало, і я в траві його спіймав (В. Сосюра);
Коней спіймали [партизани] між тополями, очистили сани від снігу і поклали на них поранених (Григорій Тютюнник);
* Образно. [1-й козак (до циганки):] Ану, заворожи, нехай я знаю, Якого я собі спіймаю щастя (В. Самійленко);
// Схопити кого-небудь за щось.
Федір Іванович, спіймавши руку дівчини, міцно потиснув її (А. Головко).
2. Захопити яку-небудь тварину як здобич, живцем.
Якось раз Данило Млака Захотів спіймати рака У потоці при горбу (І. Франко);
Він розказував, як .. раз живого кабана на вулиці спіймали [бурсаки], закололи (Панас Мирний);
Він рибу варить! Лина, що спіймав уранці! Такого ситого! (М. Коцюбинський);
Я зайчика зустріла, дрімав він на горбку. Була б його спіймала – зозуля ізлякала: ку-ку! (П. Тичина).
3. Вислідивши, розшукавши кого-небудь, затримати, заарештувати.
– І який там біс кублиться вночі на тому винограднику? Скоро спіймаю – поперебиваю ноги... – чує вона суворий батьків голос (М. Коцюбинський);
– Хто це? – Я його спіймав у клуні в полові. Це – стражник! (Ю. Яновський);
– На всі шляхи пошли верхівців, щоб спіймали вчорашнього божого старця (М. Стельмах);
// розм. Застати когось де-небудь.
Ще недавно Лобанова трудно було спіймати в кабінеті (Д. Ткач);
// перев. на чому, перен., розм. Викрити кого-небудь, звинувативши в якихось негативних вчинках, діях і т. ін.
– Об чому се так загадалася? – .. Христя зиркне та так зразу й займеться! Неначе її на чому недоброму спіймають (Панас Мирний);
– Люди по соломинці збирали, а ти носилками розносиш? А худобу чим годувати будемо? .. Забирай носилки і більше з ними в артільний двір не приходь. Спіймаю ще раз – передам у суд (Григорій Тютюнник);
// перев. на чому, перен. Раптово помітити, виявити що-небудь у себе або в когось.
Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник).
4. перен., розм. Сприйняти органами чуттів.
Трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні (М. Коцюбинський);
Якби людина захотіла припасти до неї [землі] щокою, то почула б, яка вона тепла, і спіймала б тонкий, ні з чим не зрівняний запах ніжного дихання (Григорій Тютюнник);
// Зрозуміти, збагнути.△ Пійма́ти / спійма́ти з поли́чним див. пійма́ти.
◇ Впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому див. упійма́ти;
Вхопи́ти (діста́ти, спійма́ти і т. ін.) / хапа́ти (дістава́ти, отри́мувати і т. ін.) ляща́ (ля́паса, морда́са, поморда́са, поли́чника і т. ін.) див. ухо́плювати;
Діста́ти (з'ї́сти, спійма́ти, скуштува́ти і т. ін.) о́близня див. дістава́ти;
(1) [І] в ло́жці [води́] не спійма́єш (не пійма́єш) кого і без дод. – хто-небудь дуже хитрий, спритний, може вийти з будь-якого становища.
Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Ганна Барвінок);
Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (М. Руденко);
[І] в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш, не потра́пиш) <�Сам чорт у сту́пі не влу́чить> див. влуча́ти;
[І] з соба́ками не пійма́ти (не спійма́ти) див. пійма́ти;
Лови́ти (бра́ти) / злови́ти (взя́ти, пійма́ти, спійма́ти і т. ін.) на гачо́к див. лови́ти;
Лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі) див. лови́ти;
(2) На мі́сці зло́чину спійма́ти (злови́ти, заста́ти і т. ін.) <�Злови́ти, як (мов, ні́би і т. ін.) кота́ над са́лом> – викрити кого-небудь під час здійснення чогось лихого.
– Краще було б дочекатися завтрашньої ночі й затримати Рікарда Іверо на місці злочину (О. Авраменко, В. Авраменко);
Пійма́ти (спійма́ти, злови́ти) / лови́ти на слизько́му див. пійма́ти;
Пійма́ти (спійма́ти, злови́ти) / лови́ти хвили́ну (моме́нт, ви́падок і т. ін.) див. пійма́ти;
Пійма́ти (спійма́ти) на ву́хо (ву́хом) див. пійма́ти;
Пійма́ти (спійма́ти) сини́цю в ру́ку див. пійма́ти;
(3) Спійма́ти (вхопи́ти, схопи́ти, упійма́ти і т. ін.) / лови́ти (хапа́ти) о́близня:
а) лишитися без того, на що розраховував, сподівався; не отримати нічого; зазнати невдачі в чомусь.
Ледар літо спав, восени облизня спіймав (прислів'я);
Вже другий день Тарас никав селом в такому стані. .. Поткнувсь додому, та довелось тікати, спіймавши облизня (Василь Шевчук);
– Віриш ти, що ця свердловина .. дасть нафту чи газ, чи отак, спіймавши облизня, ми підемо звідси? (І. Цюпа);
Наставив вухо, щоб слухати, але його ходу почули, і він .. мусив схопити облизня (Д. Бедзик);
– Скуштував облизня! А що не молодець Василь! (Панас Мирний);
У цьому одвічно бентежному місті ловлять облизня і моторніші та спритніші за мене (М. Рудь);
б) одержати відмову при сватанні, залицянні.
– Мотря Коваленкова, що за нею усі парубки упадали та й облизня спіймали, сміялась, а проте подавала йому рушники (Грицько Григоренко);
Роман заслав старостів до однієї дуже гарної дівчини, але вхопив од неї облизня, потім заслав старостів до другої і потяг гарбуза (І. Нечуй-Левицький);
(4) Спійма́ти на ву́дочку – вдаючися до хитрощів, обману і т. ін., примусити кого-небудь зробити щось; перехитрити, ошукати кого-небудь.
[Андрій:] Якби я налякався їх, якби я дав себе спіймати на вудочку ваших петерсонів, вони б не сказали: “Макаров-зрадник” (Я. Галан).
Словник української мови (СУМ-20)