спірант

СПІРА́НТ, а, ч., лінгв.

Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення.

Значення в інших словниках

1. спірант — спіра́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спірант — А. У мовознавстві – приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний приголосний.  Літературне слововживання
3. спірант — -а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення, напр.: в, с, з, х; щілинний (фрикативний) приголосний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спірант — (грам.) шпарний приголосний, див. фрикатив  Словник чужослів Павло Штепа
5. спірант — спіра́нт [від лат. spirans (spirantis) – дуючий, видихаючий] те саме, що й фрикатив.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. спірант — СПІРА́НТ, а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення, напр.: в, с, з, х; щілинний (фрикативний) приголосний.  Словник української мови в 11 томах