спірант —
спіра́нт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
спірант —
А. У мовознавстві – приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний приголосний.
Літературне слововживання
спірант —
-а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення, напр.: в, с, з, х; щілинний (фрикативний) приголосний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спірант —
СПІРА́НТ, а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення.
Словник української мови у 20 томах
спірант —
спіра́нт [від лат. spirans (spirantis) – дуючий, видихаючий] те саме, що й фрикатив.
Словник іншомовних слів Мельничука
спірант —
СПІРА́НТ, а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення, напр.: в, с, з, х; щілинний (фрикативний) приголосний.
Словник української мови в 11 томах