фрикатив

див. спірант

Значення в інших словниках

1. фрикатив — -а, ч. Щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х); фрикативний приголосний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. фрикатив — фрикати́в (франц. fricatif, від лат. fricatus – тертя) щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х). Інша назва – фрикативний приголосний.  Словник іншомовних слів Мельничука