фрикатив

фрикати́в

-а, ч.

Щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х); фрикативний приголосний.

Значення в інших словниках

1. фрикатив — див. спірант  Словник чужослів Павло Штепа
2. фрикатив — фрикати́в (франц. fricatif, від лат. fricatus – тертя) щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х). Інша назва – фрикативний приголосний.  Словник іншомовних слів Мельничука