фрикатив

фрикати́в

(франц. fricatif, від лат. fricatus – тертя)

щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х). Інша назва – фрикативний приголосний.

Значення в інших словниках

1. фрикатив — див. спірант  Словник чужослів Павло Штепа
2. фрикатив — -а, ч. Щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х); фрикативний приголосний.  Великий тлумачний словник сучасної мови