спічнути
СПІЧНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал.
Спочити.
– Я не можу зараз назад вертати, – відповіла дівчина .. Я мушу спічнути (О. Кобилянська);
Сінокоси спічнуть од худібки, заростаючи велико зелом (М. Коцюбинський);
– Спічни ще троха, спічни. – Ні, будемо йти, – і підіймалася [Маруся] на зранені ноги (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)