сріберний
СРІ́БЕРНИЙ, а, е, поет.
Те саме, що срі́бний.
Сьомгу сріберну, пудову добре, друзі, поводить, заморити на припоні (І. Гончаренко);
Дорога іде попід лісом. Весь ліс – в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (О. Гончар);
* Образно. Дощ співучий взявся прясти Сріберну пряжу нивам (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)