сріберний
СРІ́БЕРНИЙ, а, е, поет. Те саме, що срі́бний.
Сьомгу сріберну, пудову добре, друзі, поводить, заморити на припоні (Гонч., Вибр., 1959, 273);
Дорога іде попід лісом. Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (Гончар, II, 1959, 136);
*Образно. Дощ співучий взявся прясти Сріберну пряжу нивам (Стельмах, V, 1963, 260).
Словник української мови (СУМ-11)