сріблити
СРІБЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що.
1. Покривати тонким шаром срібла.
Сріблити ложки;
Сріблити поверхню деталі.
2. Надавати чому-небудь кольору і блиску срібла (у 1 знач.) (про іній, світло місяця і т. ін.).
Колючий іній сріблив садовину, що, мов зачарована, дрімала (Іван Ле);
Проміння краплі сріблить дивно І сяє на листках (М. Рильський);
Світло місяця падає на крило літака й сріблить його (А. Шиян).
3. перен. Робити сивим.
Сивина все більше й більше сріблила волосся на його голові (С. Скляренко);
Дорослий [син] іде своїми шляхами-дорогами, зрідка згадує матір, а в неї він з голови не йде, серце сушить, сріблить волосся... (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)