сріблити
СРІБЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що.
1. Покривати тонким шаром срібла.
Сріблити ложки;
Сріблити поверхню деталі.
2. Надавати чому-небудь кольору і блиску срібла (у 1 знач.) (про іній, світло місяця і т. ін.).
Колючий іній сріблив садовину, що, мов зачарована, дрімала (Іван Ле);
Проміння краплі сріблить дивно І сяє на листках (М. Рильський);
Світло місяця падає на крило літака й сріблить його (А. Шиян).
3. перен. Робити сивим.
Сивина все більше й більше сріблила волосся на його голові (С. Скляренко);
Дорослий [син] іде своїми шляхами-дорогами, зрідка згадує матір, а в неї він з голови не йде, серце сушить, сріблить волосся... (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сріблити — срібли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сріблити — -лю, -лиш, недок., перех. 1》 Покривати тонким шаром срібла (у 1 знач.). Сріблити ложки. 2》 Надавати чому-небудь кольору та блиску срібла (у 1 знач.) (про іній, світло місяця і т. ін.). 3》 перен. Робити сивим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сріблити — СРІБЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. 1. Покривати тонким шаром срібла (у 1 знач.). Сріблити ложки. 2. Надавати чому-небудь кольору і блиску срібла (у 1 знач.) (про іній, світло місяця і т. ін.). Словник української мови в 11 томах