ставець
СТА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.
1. Ставник (див. ставни́к²).
– Мисліть, други, – узявши в руки свічний ставець, щоб відсунути його далі, продовжував Данило (А. Хижняк).
2. Дерев'яна тарілка.
Кожному старцю по ставцю (прислів'я).
3. Циліндрична форма для випікання пасок.
4. Конусоподібна купа дров, наготована для випалювання вугілля.
Словник української мови (СУМ-20)