ставник
СТАВНИ́К¹, а́, ч., риб.
Ставний невід, рибальська сітка або місце, де вони стоять.
– Сідай до баркаса, коли такий цікавий. До ставників зараз підемо. І ось ми йдемо до тих ставників .. Стовпи, стовпи, засновані вірьовками та дротами, а на кінці якась мотузяна споруда. Я відразу зрозумів – то на рибу (Ю. Збанацький);
Дунайські рибалки [виходять] .. для перевірки ставників (з наук.-попул. літ.).
СТАВНИ́К², а́, ч., церк.
1. Великий церковний свічник.
Я ввійшов у церкву.., висока свічка в ставнику палає (Я. Щоголів);
Товсті свічі в трирогому ставникові замиготіли, мовби мали от-от погаснути (П. Загребельний);
* У порівн. Там і там висвічували [берези], мов ставники соборні (О. Ільченко).
2. Велика свічка для церковного свічника.
Давала [нянька] чиншу до двора: Ковбас десятків з три Латину, Лавинії к Петру мандрик, Аматі в тиждень по алтину, Три хунти [фунти] воску на ставник (І. Котляревський);
Староста привіз з Києва дванадцять здорових ставників з білого воску (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Скрізь зелень буйна, кучерява! Тільки де-не-де з того кучерявого зеленого моря витикались високо вгору .. тополі, неначе ставники з зеленого воску (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)