ставропігія

СТАВРОПІ́ГІЯ, ї, ж., церк.

Право духовних закладів (монастирів, інститутів) на особливу самостійність у діяльності, незалежність від місцевої єпархіальної влади.

Патріарх константинопольський Єремія надав їм [братствам] право ставропігії (І. Франко);

Патріархова відповідь розчарувала киян: він дозволив братство, але не дав йому ставропігії (З. Тулуб);

За Катерини II Соловецький монастир дістає ставропігію, він уже не підлягає архангельському єпархіальному відомству (з газ.);

// Монастир, церква тощо, які мають право ставропігії.

Значення в інших словниках

1. ставропігія — ставропі́гія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ставропігія — -ї, ж., церк. Монастир, що не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ставропігія — Автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріарха (в Росії з 1721 — Святішого Синоду) і користується спеціальними правами; в Україні права с. в XVI-XVII ст.  Універсальний словник-енциклопедія
4. ставропігія — Ставропігі́я, -гі́ї (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ставропігія — СТАВРОПІ́ГІЯ, ї, ж., церк. Монастир, що не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади.  Словник української мови в 11 томах