стадо
СТА́ДО, а, с.
1. Група тварин (перев. одного виду, віку і т. ін.), об'єднаних з певною господарською метою (для утримання, нагулу, відгодівлі тощо).
Без пастуха вівці не стадо (прислів'я);
Зимою вони [хозари] жили в містах, а навесні виходили з своїми стадами в степ на пасовище (з навч. літ.);
Одинадцять Козиних стад пасеться під доглядом служок сумлінних (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Зеленіли верби понад невеличкою болотяною річкою здовж села, в котрій уже плюскоталися стада панських качок (І. Франко);
Тася .. шмигала поміж телятами або вривалась серед несказанного гвалту в гусяче стадо (М. Коцюбинський);
* Образно. На небі чорна тьма .. По небі стада хмар (І. Франко);
* У порівн. Ідуть, ідуть хлопці, самий цвіт, молоді парубки. Ідуть, мов стадо, неначе не знають, куди, на що (Леся Українка);
* Образно. * У порівн. Гонили людей, як стадо овець .. Ішли без думки, без волі, мов справді череда (Н. Кобринська);
* Образно. * У порівн. Летіла вверх якась вогнем перейнята шмата, – стадом переляканим шурхалася убік товпа, шелестячи постолами (Г. Хоткевич);
// Взагалі велика група яких-небудь тварин, птахів, риб і т. ін., які тримаються разом.
У однім величезнім лісі жило стадо Слонів (І. Франко);
Дочувся згори шум, одмінний од шуму плавнів, і вони доміркувались, що то пролетіло над ними стадо якихсь птахів, може, диких гусей (М. Коцюбинський);
Голуби спускаються цілим стадом на тік (В. Стефаник);
Олень єдиний врятувався з стада, яке винищила вовча зграя (М. Трублаїні);
Білуха пересувається групами, і стада її налічують до 1000 голів (з наук.-попул. літ.);
– У січні в морі .. склалась дуже несприятлива промислова обстановка. Перешкоджали часті снігові антарктичні бурі, урагани, .. помітно порідшали китові стада (з газ.);
// стада́ми, у знач. присл. У великій кількості.
Жовті кози стадами бродять по вулицям (М. Коцюбинський).
2. тільки одн. Загальне поголів'я сільськогосподарських тварин того самого виду.
При Чернігівській дослідній станції створено експериментальне стадо (з наук. літ.);
Відтворення стада за рахунок власного приплоду – головне джерело поповнення ферм поголів'ям (з газ.).
3. Перехідна форма суспільної організації, типова для раннього періоду первіснообщинного ладу.
Первісне людське стадо раннього палеоліту за своєю організацією було ще близьке до стада людиноподібних мавп, але вже істотно відрізнялось від нього (з наук. літ.);
Групи сходились і розходились, як сходяться й розходяться стада тварин. Тому такі відокремлені групи стародавніх людей називались первісними стадами (з навч. літ.).
4. перен., зневажл. Велика неорганізована несвідома група людей; натовп, юрба.
Сказав він [князь] в дусі своїм: “Отсе власть моя безпечна! Упоїв я все те стадо, Що вже й не протверезиться” (І. Франко).
◇ Вівця́ в ста́ді див. вівця́;
(1) Ста́до барані́в – про людей, які сліпо, без роздумів ідуть за ким-небудь.
– Я хотів запитати, тобто хотів би знати, хто дав право нещасному доповідачеві .. називати його [народ] стадом баранів (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)