стакато

СТАКА́ТО, муз.

1. присл. Коротко, уривчасто (як позначення способу виконання музичного твору).

* Образно. Раптом із ярової пшениці стакато: – Пать-падьом! – Пать-падьом! – Пать-падьом! (Остап Вишня).

2. у знач. ім., невідм., с. Уривчасте виконання звуків, при якому вони чітко відокремлюються один від одного; протилежне легато.

Найзручніше на сопілці виконувати .. подвійне і потрійне стакато (з наук. літ.);

[Ліза:] Я хочу стати знаменитою [піаністкою].., а ви набиваєте мені голову вашими стакато, легато, модерато! (І. Кочерга);

* Образно. Прокидається хвилька, тонко сплескує в борт і розсипається в дрібному стакато (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. стакато — (муз.) відрубне, хапко. (див. противн. легато)  Словник чужослів Павло Штепа
2. стакато — (іт staccato — уривчастий, відокремлений) — уривчасте, коротке виконання звуків голосом або на музичних інструментах,один з основних прийомів звуковидобування, альтернативний легато. В нотопису позначається словом staccato або крапками над(під)нотами, які слід виконувати С.  Словник-довідник музичних термінів
3. стакато — муз. 1》 присл. Коротко, уривчасто (як позначення способу виконання музичного твору). 2》 у знач. ім., невідм., с. Уривчасте виконання звуків, при якому вони чітко відокремлюються один від одного; прот. легато.  Великий тлумачний словник сучасної мови